Біль розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблук та абрикос, у воді сільських криниць. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи
Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Це просто неможливо забути… В пам’яті імена людей, які стали на боротьбу з вогненним драконом, які ціною власного життя та здоров’я боролися з невидимим ворогом. Боротьба була не рівною і не на користь людини, але стихія була приборкана. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а й і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям та здоров’ям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу.
Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Тож низько схиляю голову перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклоняюся тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов`язок перед рідною землею та її народом.
Шановні ліквідатори! Щиро бажаю всім вам та вашим рідним міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра й злагоди. Нехай з вами завжди буде людська подяка за ваші добрі справи!
З повагою,
голова Золотоніської районної ради
Борис ЄВМИНА
